Виноград

Виноград — один із рослинних мотивів, які легко впізнати навіть у дуже стилізованому вигляді: грона з круглих або гранчастих «ягідок», часто з листком і витим стеблом. Його вишивали на сорочках і рушниках, зрідка писали на писанках. Нижче — що про цей мотив відомо з етнографії та мистецтвознавства, а що належить до пізніших тлумачень.

Значення і тлумачення

Перший добре задокументований пласт — християнський. У Євангелії від Івана (15:1–5) Христос називає себе виноградною лозою, а учнів — гілками; звідси образ виноградника як Церкви, а грона і вина — як знаку причастя. Дослідники писанки зазначають, що якщо в мотиву й була давніша символіка, то її перекрило саме християнське прочитання.

Другий пласт — пісенний. Микола Костомаров у праці 1872 року пише, що виноград у народних піснях — символ дівоцтва, молодості, а також веселості й благоденства. Дівчина садить виноград і розмовляє з ним, а жених із боярами його «витопче» — так пісня говорить про кінець дівочої волі. Образ «саду-винограду» добре знайомий і з колядок: серед записаних колядок є, наприклад, «В саду-винограду», де чужі люди ламають сад-виноград, а колядники обіцяють посадити його знову. Проте пряму відповідність «виноград у вишивці = конкретне побажання» польові записи підтверджують рідко, тож переносити пісенні значення на орнамент варто обережно.

Мистецтвознавець Михайло Селівачов, який уклав «Лексикон української орнаментики», будував класифікацію мотивів на основі їхніх народних назв. Для винограду це важливо: майстриня могла називати схожий мотив «виноградом», «гронами» чи інакше, і значення в неї було передусім естетичне — «щоб було гарно».

Де трапляється

Вишивка. Виноград — у переліку основних рослинних мотивів української вишивки поряд із калиною, дубом, трояндою, лілією, маком і хмелем (за спостереженнями дослідниці Т. Попової). На Київщині, за її описом, на рукавах жіночих сорочок у центральній, найширшій смузі вишивали квіти, вазони, виткі гілки і грона винограду, а обабіч ішли вужчі смуги з ромбами, хрестами й розетками. Детальніше про регіональні відмінності — у статті Вишивка регіонів України.

Рушники. Лоза з гронами часто стає бордюром або «гілкою», що піднімається вгору, — подібно до композиції дерева життя. Про типи рушників і їхнє обрядове призначення — у статті Рушник: види і значення.

Писанка. Плодові мотиви на традиційних писанках загалом нечасті, але серед них виноград, за спостереженнями дослідників, найпоширеніший. За М. Селівачовим, мотив трапляється майже в усіх регіонах України. Приклади є, зокрема, з Покуття — стилізовані грона, розфарбовані «неприродними» кольорами, але цілком упізнавані.

Церковне мистецтво. Окрема лінія — церковне мистецтво, де лоза з гронами є давнім християнським символом. Наскільки церковні зразки впливали на народних майстрів, окремо, наскільки нам відомо, не досліджено.

Як зображують

Від натуралістичного до майже геометричного — діапазон дуже широкий.

Варіант	Як виглядає	Де частіше
Грона «ягідками»	Трикутне або ромбоподібне скупчення кружечків чи квадратиків, звужене донизу	Вишивка хрестиком, писанка
Лоза з гронами	Хвиляста гілка, на якій чергуються листки й грона	Бордюри рушників, рукави сорочок
Геометризоване гроно	Ромб або трикутник, заповнений «ґраткою»	Лічильні техніки, писанка
«Брокарівські» грона	Об’ємні, з тінями, у червоно-чорній або багатобарвній гамі	Вишивка хрестиком кінця XIX–XX ст.

Колір мотиву змінювався разом із матеріалами. Коли наприкінці XIX — на початку XX століття в продаж надійшли фабричні нитки (муліне) і барвники, вишивка стала багатобарвною, а орнаменти наблизилися до природних прообразів: листя — зелене, квіти — червоні, помаранчеві й жовті, виноград — синій. Тоді ж на Київщині й Полтавщині поширилася так звана «брокарівська» вишивка — рослинні узори червоним і чорним хрестиком, які поступово витісняли давніші орнаменти й техніки.

Звідси практична порада для читача: реалістичне багатобарвне гроно на вишиванці найчастіше свідчить про XX століття, а не про «тисячолітню» традицію. Це не применшує цінності мотиву, лише уточнює його історію.

Виноград легко сплутати з хмелем і навіть із калиною: усі три мотиви — це скупчення дрібних круглих елементів на гілці. Розрізняти їх варто за місцевою назвою і за контекстом, а не лише за формою.

Міфи та сучасні тлумачення

Сучасні популярні тексти часто подають виноград як «символ щасливого шлюбу», «родового достатку» чи «оберіг сім’ї», інколи — як «символ дітей у родині», де кожна ягідка означає нащадка. Такі тлумачення трапляються в навчальних матеріалах, бібліотечних добірках і на сайтах про вишиванку. Варто розуміти, що це сучасні узагальнення: пісенна символіка «благоденства» дає їм певну опору, але етнографічних записів, де б майстрині саме так пояснювали вишитий мотив, ми не знайшли. Показово, що одні популярні добірки зараховують виноград до «чоловічих» символів, тоді як у Костомарова він передусім дівочий образ.

Ще обережніше слід ставитися до тверджень, ніби виноград у вишивці — «трипільський» або «язичницький» знак, що дійшов до нас незмінним. Документальних підстав для такої тяглості немає. Селівачов, зокрема, звертав увагу, що серед народних назв орнаментальних мотивів немає жодної, похідної від імен язичницьких богів (єдиний виняток — пізня «берегиня»).

Коротко про те, що можна стверджувати з певністю:

• виноград — поширений рослинний мотив вишивки й писанки;
• задокументовані значення — християнське (лоза як образ Христа і Церкви) і пісенне (дівоцтво, молодість, веселість, благоденство);
• натуралістичні багатобарвні грона у вишивці переважно пов’язані з кінцем XIX–XX століттям;
• інші «значення» — це тлумачення, які доречно позначати як сучасні.

Більше про те, як читати рослинні та геометричні мотиви, — у статтях Значення українських орнаментів у вишивці і Символи на писанках: словник.