Дерево життя

Дерево життя — це симетрична рослинна композиція: деревце, кущ, вазон або квітка, від якої в обидва боки розходяться гілки з листям, квітами й плодами. Дослідники орнаменту вважають його головним космологічним образом українського народного мистецтва. Найвідоміше воно з рушників, але трапляється також у вишивці сорочок, ткацтві й на писанках.

Значення і тлумачення

Мистецтвознавці О. Найден і М. Селівачов називають дерево життя основним універсальним космологічним образом українського народного орнаменту. Дослідники пов’язують його з дохристиянськими уявленнями про будову світу й згадують, що образ поширений у давніх легендах і середньовічних апокрифах. За їхнім описом, у таких композиціях поєднуються сонячні знаки, елементи природи, птахи й звірі, а сама композиція зазвичай тричастинна і симетрична.

Найпоширеніше наукове тлумачення спирається на ідею світового дерева. Це образ, відомий багатьом культурам: дерево з’єднує небо, землю і підземний світ; у деяких тлумаченнях — ще й минуле, теперішнє і майбутнє. В українських колядках збереглися сюжети про дерево серед води: у колядці «Коли не було з нащада світа», записаній І. Вагилевичем у 1830-х роках, серед синього моря росте явір, а три голуби на ньому радяться, як створити землю і небо. Саме такі фольклорні паралелі дають дослідникам підстави читати вишиті дерева з птахами як відгомін давньої космогонії.

Другий шар — християнський. Образ дерева життя є в Біблії (дерево в Едемському саду, дерево життя в Об’явленні), і в церковному мистецтві «райське дерево» було звичним мотивом. Для селянської майстрині ці шари, найімовірніше, не суперечили один одному: давня композиція могла сприйматися як райський сад, а квітучий вазон — як побажання добра й плодючості.

Цікаве свідчення наводять А. Плечко та О. Денисевич, які 2022 року оприлюднили польові записи про вірування Середнього Полісся. Одна з опитаних ними жінок пояснила, що вишите дерево чи вазон — це «древо життя». Вони також наводять спостереження дослідниці А. Шевчук: на Житомирщині наприкінці XX століття дерево життя вишивали у двох варіантах — таке, що росте із землі й розгалужується вгорі, і таке, що проростає із зернини. Останнє дослідниця пов’язувала із символікою жіночого начала й плодючості. Варто пам’ятати, що це записи кінця XX — початку XXI століття, коли на уявлення майстринь уже могли впливати книжки й преса.

Як «читати» композицію

Дослідники часто пропонують читати дерево життя знизу вгору: основа (горщик, пагорб, зернина) — земля і коріння, стовбур — середній світ, крона з птахами — небо. Це наукова модель, побудована на порівнянні з фольклором і міфологією інших народів. Вона корисна, щоб помітити структуру візерунка, але не означає, що кожна вишивальниця свідомо «кодувала» три світи.

Дослідники орнаменту нагадують ще одну важливу річ: у народі рослинні мотиви часто називали за рослинами навіть тоді, коли вони були геометризовані до невпізнанності. Тож «деревом» могли звати і пишний вазон, і кілька ромбів на вертикальній осі.

Де трапляється

Рушники. За описом етнографа М. Мушинки, у вишивці Київщини, Полтавщини й Чернігівщини основою композиції є вертикальний, схожий на вазон рослинний мотив, а дерево життя — один із головних елементів. Воно ж є основним мотивом кролевецьких тканих рушників. Рушник мав і обрядове призначення: поліські інформанти, наприклад, згадують вишиті «повітки», якими накривали ікони. Детальніше — у статті «Рушник: види і значення».

Вишивка. Мистецтвознавиця Т. Кара-Васильєва зараховує дерево життя до мотивів, що відображали давні вірування й трималися в орнаменті до кінця XIX століття. Вона згадує й місцеві варіації: «ламане дерево» і «гілку» на Полтавщині, «дерево-квітку» або «букет» на рушниках Середньої Наддніпрянщини, «яблуньку» і «сосонку» там само, «деревця» і «сосонки» на Яворівщині. Про ці відмінності — в огляді «Вишивка регіонів України».

Писанка. На писанках дерево життя частіше передає вазон, а на гуцульських писанках трапляється сюжет із двома оленями обабіч сосни. «Сосонку» частина дослідників розглядає як окремий мотив (за одним із тлумачень, це хвощ), тож ототожнювати її з деревом життя не варто. Див. також словник символів на писанках і сторінку символу «Олень».

Як зображують

Канонічного вигляду в дерева життя немає, але є кілька поширених схем:

Варіант	Опис
Вазон	горщик, ваза чи трикутна основа, з якої виростають симетричні гілки з квітами
Дерево з птахами	на гілках або обабіч стовбура — двоє птахів, повернутих один до одного
Дерево з тваринами	обабіч стовбура — олені, коні чи інші тварини
Букет, «дерево-квітка»	пишна квітка на стеблі, характерна для рушників Наддніпрянщини
Геометризоване дерево	«ламане дерево», «деревця», «ялинка» — у техніках, що тяжіють до прямих ліній

Дерево зазвичай стоїть вертикально в центрі кінця рушника, під горизонтальною смугою орнаменту. Композиція тримається на симетрії: ліва й права половини повторюють одна одну. На писанках основу вазона часто вкривають крапками й рисками; їх тлумачать як насіння і воду — це інтерпретація, а не народне пояснення.

Кольори залежать від регіону: за М. Мушинкою, на Київщині вишивали червоним із чорним або червоним із синім, на Полтавщині переважав яскраво-червоний. На нашій ілюстрації дерево вишите чорним стовбуром, зеленими гілками і червоними квітами — така гама теж трапляється, але не є «обов’язковою».

Міфи та сучасні тлумачення

«Яв, Нав і Прав». Популярне пояснення, ніби три яруси дерева — це світи «Яв», «Нав» і «Прав», трапляється навіть у бібліотечних добірках. Ця тріада походить із так званої «Велесової книги». Дослідник давньоруської літератури О. Творогов дійшов висновку, що цей текст — містифікація, створена в середині XX століття і пов’язана з емігрантом Ю. Миролюбовим; «Явь, Правь і Навь» постійно фігурують і в писаннях самого Миролюбова. В етнографічних записах таких назв немає, тож це сучасна інтерпретація.

«Родове дерево». Читання дерева життя як родоводу, де кожна гілка — покоління, природне для сучасної людини, і багато майстринь сьогодні вкладають у вишивку саме такий зміст. Але це нове значення, а не відновлене «старовинне».

«Найдавніший незмінний символ». Ідея світового дерева справді давня, однак вишиті вазони XIX–XX століть мають і пізніше коріння: мистецтвознавці пов’язують мотиви вазона з ренесансними впливами, а частина мотивів прийшла з церковного мистецтва. Народне мистецтво постійно щось запозичувало і переосмислювало.

Дерево життя і берегиня. Іноді жіночу фігуру з піднятими руками називають «берегинею» і вважають варіантом дерева життя. Деякі дослідники справді припускали, що це стилізований вазон чи дерево; докладніше — на сторінці «Берегиня». Загальний контекст рослинного орнаменту — у статті «Значення українських орнаментів у вишивці».