Хміль

Хміль — рослинний мотив української вишивки: звивисте стебло з листям і шишками, що в’ється смугою вздовж краю або оповиває інші квіти. Дослідники відзначають його насамперед на Київщині, Чернігівщині та Поліссі. Значення мотиву найкраще пояснює фольклор: у народних піснях хміль — образ молодого парубка, залицяння, гуляння і весільних веселощів.

Значення і тлумачення

Найдокладніше пісенну символіку хмелю описав Микола Костомаров у праці 1872 року. Його спостереження варто переказати детально, бо вони показують, наскільки неоднозначним був цей образ.

Варто пам’ятати й про саме слово. В українській мові «хміль» означає не лише рослину, а й стан сп’яніння — звідси «хмільний», «похмілля». Хміль здавна використовували у пивоварінні, тож його зв’язок із гулянням і бенкетом у піснях цілком природний. Звідси ж і подвійність образу: хміль веселить, але й робить людину нестримною та непостійною.

Залицяння і непостійність. За Костомаровим, хміль у піснях — символ «волокитства», гуляння і непостійності. Мати питає сина, який десь гуляв, де він ночував, і порівнює його з хмелем. З хмелем порівнюють і молодця, що йде до дівчини, граючи на кобзі чи сопілці. В інших піснях хміль — образ легковажного хлопця, якому дівчина не повинна довіряти.

Закоханість. Водночас зів’ялий на сонці хміль — це парубок, який нарешті закохався і сохне від любові. Цікаво, що з хмелем, за Костомаровим, порівнюють іноді й дівчину — ту, що довго перебирала женихами, а врешті вийшла за вдівця.

Весілля. У весільних піснях, пише Костомаров, хміль — символ бенкету й веселощів. Він наводить рядки на кшталт «Стелися, стелися, хмеленьку, по тину», де хміль котиться від межі до воріт, а музикантів закликають грати на подвір’ї.

Відвага. У козацьких піснях хміль зіставляли з хоробрим вояком. Костомаров вважав, що саме тому Богдана Хмельницького в піснях часто називали просто Хмелем — прізвище збіглося з уже наявним символом.

Важливо розуміти природу цих спостережень. Костомаров спирався на друковані збірки (М. Максимовича, І. Срезневського та ін.), на пісні, які сам записував наприкінці 1830-х — на початку 1840-х років, а також на записи, які передали йому інші збирачі, зокрема родина Маркевичів і Д. Мороз. Тобто це значення хмелю в піснях, а не пояснення до вишивки. До того ж тлумачення символів у XIX столітті часто мали романтичний відтінок, тож і їх варто читати критично.

Сучасні популярні добірки зараховують хміль до «чоловічих» символів поряд із дубом, явором і виноградом і пишуть, що у весільних піснях хміль уособлює нареченого і міцне кохання молодят. Це узгоджується з фольклором, але не спирається на конкретні записи, тож сприймаймо це як узагальнення.

Чи переносили вишивальниці пісенне значення на орнамент? Прямих свідчень ми не знайшли. Цілком імовірно, що «хміль» на сорочці чи рушнику був передусім гарним в’юнким бордюром, а асоціації з молодістю й весіллям виникали природно, бо ці пісні знали всі.

Де трапляється

Київщина. Мистецтвознавиця Т. Кара-Васильєва серед поширених мотивів Київщини називає грона винограду й хмелю, гілочки з ягідками й червоні зірочки з чорним контуром.

Полісся і Чернігівщина. Вона ж згадує хміль разом із рожами, барвінком, берізками й «гусячими лапками» серед мотивів Київщини, Чернігівщини й Полісся.

Бордюри. О. Найден і М. Селівачов згадують «хмелик» серед назв кайм поряд із «бігунцем». Це добре пояснює форму: хміль — рослина, що в’ється, тож ним зручно обводити край, поділ, рукав чи кінець рушника.

Здебільшого хміль — мотив вишивки. Про регіональні відмінності читайте в огляді «Вишивка регіонів України», про рушники — у статті «Рушник: види і значення».

Як зображують

Основні способи передати хміль у вишивці:

Варіант	Як виглядає	Де розміщують
«Хмелик»-бордюр	хвиляста чи зигзагоподібна лінія з листками й шишками обабіч	поділ, манжети, комір, краї рушника
Вертикальна гілка	стебло, що в’ється вгору, з листям і шишками	рукав сорочки, кінці рушника
Хміль у букеті	гілка хмелю, що оповиває іншу квітку чи гроно	рослинні композиції на рушниках

Шишки хмелю зазвичай вишивають невеликими ромбами чи «кетягами», листя — трилопатевим або ромбоподібним. У геометризованій вишивці хміль легко сплутати з виноградом: обидві рослини в’ються і мають грона. На Київщині обидва мотиви були поширені.

Якщо ви вишиваєте хміль сьогодні, краще дивитися на конкретні музейні зразки свого регіону, ніж на «універсальні» схеми з інтернету: саме там видно, як місцеві майстрині будували стебло, яких розмірів робили шишки і з якими мотивами поєднували хміль.

Кольори — як у місцевій традиції: червоно-чорні, зелено-червоні тощо. На нашій ілюстрації — зелене звивисте стебло з листям і червоні шишки з чорною серцевиною.

Міфи та сучасні тлумачення

«Хміль — оберіг від зради». Таке пояснення трапляється на сайтах із «значеннями символів», але етнографічні праці його не підтверджують. Більше того, у піснях, записаних у XIX столітті, хміль часто означає саме непостійного залицяльника.

«Хміль — символ сили роду і нескінченності життя». Подібні формулювання — сучасне узагальнення. Мотив справді пов’язаний із молодістю й весіллям, але «родова» символіка у старих записах не простежується.

«Хміль на сорочці приваблює кохання». Це вільне продовження пісенної символіки. Як побажання воно цілком у дусі традиції, але як «магічне правило» — сучасне.

Обсипання молодих хмелем. У популярних текстах трапляються згадки, що молоду перед вінчанням обсипали хмелем. Надійних підтверджень цього звичаю ми не знайшли, тож не стверджуємо, що він був поширеним.

Підсумовуючи: хміль — живий, «веселий» мотив, чия символіка задокументована передусім у піснях. Він означав молодість, залицяння, весілля й гуляння — і з неоднозначністю, якої бракує сучасним «словникам оберегів». Споріднені рослинні мотиви — на сторінці «Ружа», загальний огляд — у статті «Значення українських орнаментів у вишивці».