Ружа

Ружа, або рожа, — один із найпоширеніших квіткових мотивів українського орнаменту: восьмипелюсткова розетка, яку вишивають, тчуть і пишуть на писанках. Попри назву, це не обов’язково троянда. У народній мові рожею звали і троянду, і мальву, а в орнаменті рожа — радше узагальнена «квітка взагалі». У фольклорі вона пов’язана з красою, веселощами й дівоцтвом.

Значення і тлумачення

Що означає слово

Микола Костомаров у праці 1872 року про символіку пісень зауважував: там, де справжньої троянди немає, її місце займає мальва (він називає її латинським Rosa althea). Дослідники писанки теж наголошують, що ружа — це насамперед мальва, а не троянда. Мистецтвознавець Михайло Селівачов описує рожу як здебільшого восьмипелюсткову квітку без виражених ботанічних ознак.

Н. Бендюк додає, що найчастіші «квітки» в декоративному мистецтві Волині та інших регіонів — шести- і восьмипелюсткові розетки, схожі на зорі («звізди»). Ткацтво й лозоплетіння, за її спостереженням, геометризують квітку до ромбів і трикутників, а розпис і писанка, навпаки, роблять її динамічнішою.

Що вона символізує

У піснях. За Костомаровим, рожа в народній поезії — символ краси й розваг, найкраща квітка на світі. Він переказує пісню, де питають, яке зілля найкраще на світі, — барвінок, василька чи червону рожу, — і відповідь віддає перевагу рожі. Дівчина, хвалячись красою, порівнює себе з «повною рожею». В іншій пісні дівчина просить дощ полити її «дівочі» квіти — рожу, барвінок, василька й м’яту. Водночас, за Костомаровим, у деяких піснях із квітучою рожею порівнюють і молодця-козака, а рожа з калиною постають як чоловічий і жіночий образи. Дослідниця Н. Бендюк, услід за Костомаровим, підсумовує: рожа означала красу, ласку й веселість.

В орнаменті. Мистецтвознавці О. Найден і М. Селівачов пишуть, що розетка з восьми ромбів — «повна рожа» — символізує дівочість. Дослідниці писанок, зокрема Маруся Чайка, тлумачать велику рожу на боці писанки як сонячний знак. Дрібні рожі, розсипані по всьому полю, за цим тлумаченням, можуть означати просто зорі. Обидва тлумачення — дослідницькі.

У християнському контексті. М. Селівачов наводить легенду про те, як свята Анна зачала Діву Марію від пахощів троянди. Богородицю називали «Святою Трояндою». Тож для багатьох майстринь квітка могла мати й релігійне забарвлення.

Ці значення не взаємовиключні. Одна й та сама розетка могла бути і «квіткою для краси», і сонцем, і побажанням дівочого щастя — залежно від речі, регіону та людини.

Де трапляється

Вишивка. За спостереженнями мистецтвознавиці Т. Кара-Васильєвої, рожі є серед характерних мотивів Полісся поряд із хмелем, барвінком і берізкою. Вона також згадує городоцький шов, у якому чергуються розетки й ланцюжки, і поширення вишитих хрестиком натуралістичних квіткових мотивів у червоних і чорних кольорах. Огляд регіональних стилів — у статті «Вишивка регіонів України».

Ткацтво. За описом етнографа М. Мушинки, розетки — серед основних мотивів кролевецьких тканих рушників. Н. Бендюк пише, що у волинському ткацтві, вишивці й писанкарстві цей мотив частіше називають «восьмикутною зіркою», а також «вітряком» чи «звіздами». Про рушники — у статті «Рушник: види і значення».

Писанка. Рожа — один із наймасовіших писанкових мотивів. Відомі, наприклад, «зелена рожа» з Губського на Полтавщині та приклади з Холмщини. Більше — у словнику символів на писанках.

Мотив поширений по всій Україні, тому конкретного регіону ми не вказуємо.

Як зображують

Рожа і восьмирожка часто майже не відрізняються: одну й ту саму фігуру майстрині називали то зіркою, то квіткою. Дослідники писанки пропонують практичне розрізнення: велика рожа будується на колі й більше схожа на квітку, а дрібні восьмикутні зірки в смугах — на квадраті.

Народні назви варіантів, що побутували на галицькій Волині (Сокальщина, Белзщина, Бродівщина), наводить Ірина Гургула, яка 1929 року досліджувала писанки зі збірки Національного музею у Львові:

Назва	Ймовірний вигляд
Зірката рожа	квітка з гострими пелюстками, що плавно переходить у зірку
Повна рожа	квітка, всередині якої є орнаментальне чи кольорове заповнення
Пуста рожа	лише контур, без внутрішнього візерунка

Пояснення в правій колонці — припущення Н. Бендюк, а не записане від майстринь тлумачення.

Окрім геометричних розеток, є й натуралістичні рожі з округлими пелюстками, бутонами й листям. Вони характерні передусім для вишивки хрестиком кінця XIX–XX століття. На нашій ілюстрації — геометрична «повна» рожа: вісім червоних пелюсток із чорними серцевинами навколо чорного центру.

Кольори

Усталеного «правильного» кольору рожі немає. У піснях, які переказує Костомаров, найчастіше фігурує червона рожа, і у вишивці червоний колір для неї теж найпоширеніший — часто з чорним серцем чи контуром. Водночас відома і «зелена рожа» з Полтавщини, а на писанках рожі пишуть жовтим, червоним, чорним, білим — залежно від місцевої палітри. Тому, обираючи кольори, краще орієнтуватися на традицію конкретного регіону, ніж на загальні «таблиці значень кольорів».

Міфи та сучасні тлумачення

«Ружа — завжди троянда, символ кохання». Пов’язання рожі з коханням має опору у фольклорі, але ботанічно це часто мальва, а в орнаменті — просто квітка. Читати кожну розетку як «троянду кохання» — спрощення.

«Зірка Ружі», «Алатир», «квітка папороті». Деякі сучасні сайти й продавці оберегів дають восьмипелюстковій розетці «давні» імена й приписують їй магічну силу. В етнографічних записах таких назв для рожі немає. Це сучасні езотеричні тлумачення.

«Рожа — знак лише для дівчат». Зв’язок із дівочістю справді зафіксований для «повної рожі». Проте свідчень, що мотив був суворо заборонений для чоловічого одягу, ми не знайшли.

Отже, ружа — мотив, де найкраще видно, як народна мова, фольклор і орнамент переплітаються. Назву квітки отримала геометрична фігура, а її значення трималося на пісенній символіці краси. Ще один рослинний мотив — на сторінці «Хміль», загальний огляд — у статті «Значення українських орнаментів у вишивці».