Олень

Олень — один із небагатьох диких звірів, які стабільно з’являються в українському народному мистецтві. Його впізнають за розлогими рогами, що в орнаменті часто перетворюються на окремий декоративний елемент. Найбільше відомий олень із гуцульських писанок, але не менш цікавий він у колядках, де має чудесні роги і стоїть поруч із місяцем, зорями й «райськими пташками».

Значення і тлумачення

Колядки. Найкраще задокументований пласт — фольклорні тексти. У колядках, які зібрав Володимир Гнатюк, олень часто постає дивним звіром: «сиве оленя» із сімдесятьма рогами, «тур-олень» на дев’ять «ріжків», олень, на десятому розі якого збудовано терем, а в теремі сидить господар. Колядки цього типу співали господарям і господиням: пан зі слугами полює на оленя, а олень промовляє до мисливця людським голосом і сам підказує, що роги варто прибити в новій світлиці, щоб вішати на них одяг і зброю. Один із характерних зворотів — звертання «Ой ти, оленю дев’ятирогий».

Олень на вишитій сорочці. Окремий сюжет — колядки, у яких дівчина вишиває братові сорочку. В одному з варіантів, записаному ще З. Доленгою-Ходаковським, на комірі — зоря і місяць, на пазушках — райські пташки, на рукавах — сиві голуби, а на подолі — «тури і олені». Цю колядку охоче наводять сучасні дослідники вишивки як свідчення давності її образів. У таких переліках бачать модель світу — небо, земля, тварини, — хоча це вже наукове тлумачення.

Сонячний звір. Дослідники писанки зараховують оленя разом із конем до сонячних символів гуцульської писанки й переказують уявлення, ніби олень щоранку виносить сонце на рогах на небо і несе його на захід — у бік «країни мертвих». Важливо: достовірних польових записів цього повір’я не відомо, тож його варто сприймати як одну з реконструкцій, а не як доведений народний міф.

Достаток і добробут. Сучасні музейні описи пояснюють оленів на писанці як знак багатства і достатку. Це узагальнення музейників, логічне з огляду на величальний характер колядок, але не пряма цитата з традиції.

Де трапляється

Писанка. Найвідоміші олені — гуцульські. У колекції Музею Івана Гончара зберігається, наприклад, писанка «Олені» з Космача (1950–1980), розписана воском і лакована, з геометричним, рослинним і зооморфним орнаментом. Більше — у статтях Символи на писанках: словник і Гуцульщина: народні ремесла.

Вишивка й рушники. Звірі бувають частиною композиції дерева життя: на гуцульських писанках, наприклад, відомий сюжет із двома оленями обабіч сосни. У вишивці Волині й Полісся відомий геометризований мотив «оленячі роги» — тут від звіра лишилася тільки назва. Див. Значення українських орнаментів у вишивці.

Глиняна іграшка. Олень — один із персонажів опішнянської глиняної іграшки. За дослідженням Людмили Герус, у львівських музеях зберігаються фігурки оленів, закуплені 1951 року в артілі «Художній керамік» (майстер Трохим Демченко), «олень-свистунець», придбаний 1959 року, і олень роботи Олександри та Івана Порохівників (1999). Згадки про оленів у гуцульській мальованій кераміці й різьбленні трапляються в популярних текстах, але надійно підтверджених музейних зразків нам не відомо.

Загалом олень у народному мистецтві трапляється рідше, ніж свійські тварини чи птахи, тому кожен такий приклад цікавий для дослідників. Описуючи старий виріб з оленем, корисно зафіксувати місце походження, дату й техніку — без цього тлумачення мотиву стає здогадкою.

Як зображують

Варіант	Особливості	Де частіше
Олень у профіль	Видовжене тіло, тонкі ноги, гіллясті роги, інколи непропорційно великі	Писанка, вишивка
Пара оленів	Дзеркально обабіч дерева, квітки чи хреста	Рушники, писанка
Об’ємна фігурка	Свистунець чи іграшка, розписана ангобами	Гончарство (Опішня)

Роги — головна прикмета мотиву. Майстри їх підкреслюють: подовжують, множать відростки, інколи роблять окремим кольором. У вишивці хрестиком оленя часто виконують одним кольором (червоним або чорним), роги — контрастним.

Кольори

На гуцульських писанках олень зазвичай має ті самі кольори, що й увесь узір: це обмежена палітра воскової техніки, де фігуру «відкривають» світлішою на темному тлі або навпаки. У вишивці кольори залежать від регіону та доби: від одноколірного червоного чи чорного хрестика до багатобарвних сюжетних композицій XX століття. Окремого «канонічного» кольору оленя традиція не знає, а популярні таблиці на кшталт «золотий олень — сонце» — сучасні тлумачення.

Як читати колядкові образи

Колядки — жанр величальний: вони не описують реальність, а «звеличують» адресата, наділяючи його надзвичайним. Тому чудесний олень із десятками рогів — передусім поетичний засіб, що підкреслює гідність господаря чи молодця, якому співають. Чи стоять за цим образом давні міфологічні уявлення — питання тлумачення, і дослідники відповідають на нього по-різному. Найобережніше формулювання таке: олень у колядках — архаїчний образ, точний зміст і вік якого встановити неможливо. Про різдвяний обряд загалом — у статті Традиції Різдва в Україні.

Міфи та сучасні тлумачення

• «Олень — тотем праукраїнців». Культ оленя відомий у багатьох народів Євразії — від мисливців Сибіру до кельтів, — і в популярній літературі ці паралелі часто «приміряють» до українців. Але прямих свідчень тотемізму оленя в українських предків немає.
• «Олені в колядках доводять дохристиянське походження обряду». Колядки справді зберегли архаїчні образи, але датувати конкретні мотиви неможливо. Дослідники говорять про «сліди» давніх уявлень, а не про незмінну прадавню міфологію.
• «Скіфський золотий олень — прямий предок оленя на писанці». Схожість образів цікава, але тяглості від скіфського звіриного стилю до гуцульської писанки XX століття документально не простежено.
• «Олень — символ сонця-Дажбога». Пов’язування оленя з конкретним язичницьким божеством — сучасна реконструкція. Народні назви орнаментів, зафіксовані дослідниками, таких зв’язків не підтверджують.

Отже, з певністю можна говорити про оленя як про улюблений мотив гуцульської писанки й персонажа колядок. Сонячне чи «тотемне» прочитання — це гіпотези, які варто подавати саме як гіпотези.

Див. також: Півні, Дерево життя.